Історія справи

Постанова ВГСУ від 16.08.2016 року у справі №918/955/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2016 року Справа № 918/955/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Ткаченко Н.Г.

Суддів - Куровського С.В.

Удовиченка О.С.

За участі представників : Фермерського господарства "АВМ-С" - Собчука М.В., голови Фермерського господарства "АВМ-С" - Тхорика І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Фермерського господарства "АВМ-С"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 та постанову Господарського суду Рівненської області від 19.04.2016 по справі № 918/955/15 за заявою Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненської області про визнання банкрутом Фермерського господарства "АВМ-С",-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07.09.2015 за заявою Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області порушено провадження по справі № 918/955/15 про банкрутство ФГ "АВМ-С", визнано грошові вимоги Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області до боржника на суму 721 627 грн. 01 коп., з яких: 479 096 грн. 45 коп. - безспірні грошові вимоги (основний борг), 221 919 грн. 24 коп. - штрафні санкції, 20 424 грн. 30 коп. - пеня та 187,02 грн. - борг, який підтверджений документально, а саме: 118,81 грн. - штрафні санкції та 68,21 грн. - пеня.

Введено процедуру розпорядження майном строком на 115 календарних

Доповідач - суддя Ткаченко Н.Г.

днів до 31.12.2015 та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Доброход (Поліванову) Ірину Сергіївну.

Офіційне оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі здійснене на веб-сайті Вищого господарського суду України за № 22386 від 08.09.2015.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 15.12.2015 по справі № 918/955/15 затверджено реєстр вимог кредиторів банкрута - ФГ "АВМ-С" на загальну суму 776 161,51 грн.

Постановою господарського суду Рівненської області від 19.04.2016 по справі № 918/955/15 припинено процедуру розпорядження майном та повноваження розпорядника майна Поліванової Ірини Сергіївни; Фермерське господарство "АВМ-С" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором фермерського господарства "АВМ-С" призначено Поліванову І.С.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 по справі № 918/955/15 постанову Господарського суду Рівненської області від 19.04.2016 залишено без змін.

В касаційній скарзі Фермерське господарство "АВМ-С" просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 та постанову Господарського суду Рівненської області від 19.04.2016 посилаючись на те, що вони постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить припинити провадження по справі про банкрутство ФГ "АВМ-С", як порушене безпідставно.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника та голови Фермерського господарства "АВМ-С", перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Порушуючи провадження по справі про банкрутство ФГ "АВМ-С" за заявою Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області господарський суд першої інстанції виходив з того, що грошові зобов"язання боржника перед ініціюючим кредитором не виконані більш ніж три місяці, є безспірними та перевищують триста мінімальних розмірів заробітної плати, що є підставою для порушення даного провадження.

Постанова суду першої інстанції, що залишена без змін постановою апеляційного господарського суду, якою боржника - Фермерське господарство "АВМ-С" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, обґрунтована тим, що у боржника відсутні будь-які майнові активи, господарську діяльність боржник не здійснює, кредиторська заборгованість не погашена , пропозицій щодо санації боржника чи мирової угоди не надходило, , а тому наявні правові підстави для визнання ФГ "АВМ-С" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Але з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитись не можна.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржувані судові рішення вимогам закону не відповідають.

Провадження по даній справі про банкрутство Фермерського господарства "АВМ-С" здійснюється за Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній з 19 січня 2013 року.

Частиною 3 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 даного Закону до заяви про порушення справи про банкрутство додаються, зокрема, рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора.

Згідно ч.7 ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до заяви кредитора додаються також, зокрема, копія виконавчого документа; до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, додаються докази вжиття заходів до отримання відповідної заборгованості у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"господарський суд повертає заяву про порушення справи про банкрутство без розгляду, якщо, зокрема, заявник - кредитор не подав доказів неспроможності боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами в розмірі, передбаченому ч.3 ст. 10 даного Закону, протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України , іншими законодавчими актами України.

Згідно ч. 1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами .

Згідно з п. 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з абз.1 п. 95.3 ст.95 Податкового Кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Механізм виконання судових рішень про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, який передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. Відповідно до пункту 12.4 зазначеної Інструкції, судове рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, до банку не подається. Натомість реквізити відповідного судового рішення зазначаються в самому інкасовому дорученні.

Відповідно до абз.2, 3 п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Відтак, відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Податкового кодексу України, примусове виконання рішення суду про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків - юридичної особи за законом покладено виключно на контролюючі органи (органи доходів і зборів) за визначеною Податковим кодексом України процедурою, без залучення до неї органів державної виконавчої служби.

Таким чином, виходячи із вимог ст.95 Податкового кодексу України, ч.3 ст.10, ч.7 с.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", доказами в підтвердження безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора - органу доходів і зборів, є рішення суду про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу, що набрало законної сили, інкасові доручення для примусового стягнення коштів в дохід бюджету у рахунок погашення податкового боргу та докази вжиття відповідних заходів до отримання відповідної заборгованості за процедурою, визначеною Податковим кодексом України.

Відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження, у такому випадку, до заяви органу доходів і зборів про порушення провадження у справі про банкрутство не додається, оскільки списання коштів із рахунків боржника здійснюється відповідно до умов і порядку, передбачених Податковим кодексом України, а не Законом України "Про виконавче провадження".

Крім того, перебіг трьохмісячного строку, передбаченого ч.3 ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", починається з моменту прийняття банком платника (боржника) інкасового доручення для примусового стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу, оформленого стягувачем (контролюючим органом) на підставі рішення суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст.16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом.

У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.

Тобто, основне завдання підготовчого засідання суду полягає в з'ясуванні: ознак неплатоспроможності боржника, наявності чи відсутності перешкод подальшому руху справи про банкрутство.

Разом з тим, порушуючи провадження по справі про банкрутство ФГ"АВМ-С" суд першої не звернув уваги та не надав належної оцінки обставинам, що в порушення вимог закону ініціюючим кредитором - Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області до заяви про порушення провадження по справі не додано належних доказів щодо стягнення податкової заборгованості на суму 721627 грн.01 із яких 479096 грн.45 коп. - основний борг, а саме, інкасових доручень для примусового стягнення коштів в дохід бюджету у рахунок погашення податкового боргу та доказів вжиття відповідних заходів до отримання даної заборгованості за процедурою, визначеною Податковим кодексом України.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи до заяви про порушення справи про банкрутство ініціюючим кредитором були надані копії документів, на підтвердження своїх кредиторських вимог /т.1 а.с.4-113/, а матеріали справи не свідчать про те, що оригінали зазначених документів були предметом дослідження судом у підготовчому засіданні / протокол судового засідання від 07.09.2015 т.1а.с.169-169 зв./.

Згідно із ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Статтею 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що під ліквідацією розуміється припинення суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Тому при винесені постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, суд в обов'язковому порядку повинен з'ясувати актив і пасив боржника.

Між тим, матеріали справи не містять даних про наявності чи відсутності дебіторської заборгованості боржника, відсутній належним чином складений аудиторський висновок щодо фінансового стану боржника .

Визнаючи ФГ" АВМ-С" банкрутом, господарський суд першої інстанції належним чином не перевірив фінансово-майновий стан боржника, належним чином не врахував вимоги ст.93 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що регулює особливості банкрутства фермерського господарства, яким являється боржник- ФГ" АВМ-С", а також доводи боржника стосовно відсутності заборгованості перед ініціюючим кредитором.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції справа про банкрутство ФГ " АВМ-С" порушена без достатніх підстав,а відтак, боржник - ФГ " АВМ-С" визнаний банкрутом та відносно нього відкрита ліквідаційна процедура без достатніх підстав.

Відповідно до вимог ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку Рівненський апеляційний господарський суд, на зазначені вище фактичні обставин та вимоги закону достатньої уваги не звернув та не дав їм належної оцінки , а відтак прийшов до помилкових висновків, що постанова господарського суду Рівненської області від 19.04.2016 відповідає вимогам закону.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 та постанову Господарського суду Рівненської області від 19.04.2016 по справі № 918/955/15 про банкрутство Фермерського господарства "АВМ-С" не можна визнати як такі, що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону і вони підлягають скасуванню, а провадження по справі № 918/955/15 про банкрутство Фермерського господарства "АВМ-С" припиненю на підставі п.1-1ч.1 ст.80 ГПК України, як таке що порушене безпідставно .

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117 - 11113, п.1-1ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фермерського господарства "АВМ-С" задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 та постанову Господарського суду Рівненської області від 19.04.2016 по справі № 918/955/15 скасувати.

Провадження по справі № 918/955/15 про банкрутство Фермерського господарства "АВМ-С" припинити.

Головуючий - Ткаченко Н.Г.

Судді - Куровський С.В.

Удовиченко О.С.